Вишня - культура ризику, вишня в росії, трагічна доля культури

Вишня - воістину національна кісточкових культура Росії. Як можна сад уявити без яблуні, так порожній він і без вишні. З XVI в. приїжджають на Русь купці дивом з чудес сприймали місцеві наливні яблука і наповнені літньою спекою, великі соковиті плоди вишні. Європа вишню знала мало, там більше вирощували черешню.

Генієм А. П. Чехова вишневий сад став символом трагедії Росії. Не менш трагічною виявилася і доля вишні як плодової культури.

Вишню, як і сливу, завжди вирощували в строго улюблених нею місцях - на високих схилах правого берега Волги, у Володимирській області (на жаль, тут її згодом просто вирубали, звільняючи місце під більш вигідні для продажу огірки), на південному заході Підмосков`я, де її насадження зараз поховані під новобудовами нескінченних коробок будинків. І ось коли вишню стали намагатися розводити, не зважаючи на її пристрастю до місць проживання, а значить, специфічних умов вирощування - піднесеним місцях зі стоком холодного повітря, високородючих легким грунтам (супіщаним або суглинистим) і глибоким заляганням грунтових вод, вона завередувала. До того ж вишня вимагає хорошого унавожіваніе, а це згодом стало проблемою.

Відео: Секрети Маніпуляції. алкоголь

Саме ж трагічне те, що на початку 60-х рр. на її вже ослаблені (і перш за все через нестачу органіки) насадження обрушилося прийшло з Заходу нещадне грибне захворювання - коккомикоз. Садівники стали помічати, здавалося б, безпричинне всихання квіток, пожовтіння і опадання (до 80%) листя, поява на ще зелених плодах коричневих плям і їх деформування, а поступово і випадання цілих дерев. Чумою пройшовся коккомикоз по вишні, прак­-тично знищивши і окремі дерева в наших садах, і цілі насадження.

До початку 80-х рр. вчені змогли створити нові порівняно як коккомікозоустойчівие сорти і підщепи. З`явилася надія, що вишня знову повернеться в наші сади. Але знову з-за кордону прийшла нова і ще більш згубна чума - грибне захворювання моніліальний опік. Інфекція криється в поселяю­-щемся на дереві грибі Манілі. Його спори заражають не тільки плоди і листя, а й, що особливо трагічно, викликають раптове всихання гілок і всього дерева.

Одним словом - з вишнею біда. І навіть ті дерева, які продовжують утримуватися в наших садах, практично не плодоносять. Причин тут декілька. По-перше, вишня характеризується недостатньою морозостійкістю квіткових бруньок, які можуть загинути ще взимку, а останнім часом, через нестійкість погоди, частіше в весняний період. Листя розпустяться, цвітіння ж не буде. Не менш типово пошкодження квітки і не повністю, а лише їх генеративних органів і перш за все пестиков. Зазвичай ця пов`язана з весняними заморозками і поворотними холодами під час цвітіння. Такі квітки розпускаються, але через пошкодження пестиков (придивіться до квіток - побиті холодом маточки стають бурими) запліднення неможливо, ці квітки пустоцвіти і плодів вони не дадуть. Все це ускладнюється в невластивих для вишні умовах, особливо на північ від районів її традиційного зростання, в місцях з за­-танення холодного повітря і безвідповідальною посадкою сортів з пониженою зимостійкістю.

Але відмовлятися від нашої національної гордості - вишні - все-таки не слід і особливо в місцях, сприятливих для садівництва. Просто треба дуже ретельно підібрати сорт - морозостійкий і хоча б із середньою стійкістю до названих захворювань. Таких сортів небагато, наприклад, для середньої смуги Булатніковская, Малинівка, Молодіжна, оригінальний сорт добра (Гібрид вишні і черемхи) - вельми зимостійкий з рясними і регулярними врожаями, правда, дуже дрібних чорних з гірчинкою плодів, дуже потрібних для різних домашніх заготовок.

До «вад» вишні відноситься і самобесплодно багатьох її сортів. Щоб квітка перетворився в плід, на його товкач повинна потрапити пилок іншого сорту. А це може не відбутися, принаймні, з трьох причин. По-перше, поблизу може не виявитися потрібного сорту-запилювачі або чому-небудь його деревце НЕ цветёт- по-друге, під час цвітіння бджоли-переносники пилку через погану погоду не вилітають з вулика і, по-третє, що все частіше спостерігається в наших садах, інших сортів може просто не бути. Тому при виборі вишні для посадки ставку роблять на самоплодние сорти. При відсутності сорту-запилювачі кілька його живців можна прищепити в крону потребує ньому сорти. Для залучення бджіл дерева в на­ чалі цвітіння доцільно обприскати розчином меду - 1 ст. л. на 1 л води, 100 мл розчину на 1 дерево.

Ділянка під вишнею повинен бути добре освітлений ранковим східним сонцем. Схема посадки 2-2,5 х 4-5 м. Таке розміщення забезпечує хороше освітлення і провітрювання дерев, а значить, знижує небезпеку їх захворювань.

Посадкова яма риється широкої (діаметр до 2-2,5 м), але неглибокій - до 40 см. Її заправляють добре перепрілим гноєм (краще б з дощовими черв`яками) або компостом, змішаним із золою (1-2 кг) і піском - 2-3 відра.

Названих хвороб все-таки, швидше за все, не минути. Тому починайте з ними боротися при першому ж їх прояві. Фахівці Тимирязевский академії, виходячи зі свого досвіду, для обприскування рекомендують використовувати медьсодержащий препарат хорус. Першу обробку ведуть відразу ж після цвітіння, потім ще 2 рази з інтервалом в два тижні і ще 2-3 рази після збору врожаю. Для утворення піни, яка утримує препарат від змивання, в розчин настругівают господарське мило (30 г на 10 л води). Обробку ведуть з 10 до 12 години за сухим листям. Обприскують ретельно, особливо ниж­-ню сторону листа, але в міру, щоб розчин не стікав з листя.

Пізньої осені пристовбурні круги вишні мульчують напівперепрілим гноєм або компостом. Але тільки стежте, щоб для уникнення подопреванія кори мульча не стикалася зі стовбуром дерева. В цей же час для запобігання кори від можливих по весні сонячних опіків стовбури дерев обертають в 2 шари білим папером або білять.

Обрізку вишня не любить, прибирайте тільки явно сухі і очевидно затінюючі крону гілки.

Якщо деревця невеликі, при загрозі заморозків під час цвітіння їх доцільно вкрити який-небудь простирадлом, нетканим матеріалом, а зверху плівкою. Ось тільки залиште 2-4 щілини, щоб під укриття могли потрапити комахи­ - запилювачі. А коли ягоди почнуть залучати птахів, укрийте дерева на час дозрівання врожаю дрібнопористої сіткою.

Сучасні садівники вишню, так само як яблуню і грушу, висаджують у вигляді щеплених рослин, які називаються саджанцями. Але здавна існує і досить простий спосіб її розмноження - порослю. Поросль є пагони, які утворюються з бруньок на коренях, чому і називаються ще кореневими паростками, кореневими нащадками і навіть просто нащадками. Але при цьому способі розмножити­-ня необхідно чітко знати: врожайні дерева дають мало порослі, а неврожайні - багато. Ось чому на ринок найчастіше потрапляє поросль від непродуктивних примірників, засмічуючи наші сади безплідними деревами. Не відмовляйтеся від цього типу розмноження, просто подивіться, від яких дерев береться поросль, а ще краще по весні самі відкопайте її. Для цього на деякій відстані від сина відрубайте лопатою корінь, що йде від материнського дерева, сам же син залиште на місці, не викопуйте. За літо обрубаний син обросте корінням, і восени ви пересадите його на постійне місце. На постійне місце можна посадити і син від непродуктивного дерева, а потім запрівіть його будь-яким вподобаним вам сортом. Робити щеплення можна будь-яким способом навесні або ниркою (окуліруванням) влітку. Окуліровка у вишні, на відміну від яблуні, робиться не з використанням Т-подібного розрізу, а в приклад.

Дорогі садівники! Успіх повернення вишні в ваші сади стане можливим тільки при правильному виборі вами сорту і строгому дотриманні прийомів її вирощування. Успіху вам!

І. Ісаєва, доктор с.-г. наук, isaeva-apple @yandex.ru

Посадковий матеріал вишні та черешні можна знайти в розділі "Розплідники. саджанці"