Вишня в татарстані
Щорічно з урожаєм вишні, але ...
У Татарстані є унікальне місце, яке навряд чи ще знайдеш на Землі. Це круте правобережжі Волги від міста Свияжска до Ульяновська. Особливість його в тому, що тут на протязі близько 300 км паралельно з Волгою тече її приток - річка Свіяга. Але Волга несе свої води з півночі на південь, а Свіяга - з півдня на північ. Південно-східний схил правобережжя - благодатний садовий край. Варто посадити в тутешній чорнозем саджанець або держак - виросте плодове дерево і без зайвого клопоту обдарує вас урожаєм.
Ось в цьому прекрасному куточку природи в селі Тіньки Камсько-Устинського району наші діди й батьки заклали станцію плодівництва з вирощування і розмноження садових культур. Згодом вона стала підрозділом Татарського НИИСХ. Чимало сортів яблуні, вишні і сливи виведено в тіні. Багато з них районовані не тільки в Татарстані, але і в інших регіонах Росії. Однак всі сорти кісточкових культур, виведені і в тіні, і в інших селекційних центрах, у нас на рівнинних ділянках, а тим більше в низинних місцях врожаю не дають.
Аналізуючи такий стан, багато вчених і практики прийшли до висновку про непридатність рівнинній місцевості до обробітку цих культур. Потрібні схили крутизною не менше 5-6 °. Слів немає, в великих садівничих господарствах завжди можна знайти таке угіддя. А що робити садівникові-любителю? Нас таких равнінніков не менш половини і всім вишню не садити? Я з цим категорично не згоден!
Свого часу відомий селекціонер А. М. Тверітінов у нас в Татарстані в Мензелінке з заростей вишні виділив форму і спільно з А. С. Вологдина і Г. І. Розанової вивів сорт Мензелінскій. У наших умовах це неперевершений по зимостійкості сорт вишні. Ось він-то і виручав нас, садівників-равнінніков, в 1960-70-і роки. Але потім на цю вишню навалився коккомикоз. Довелося мені і іншим садівникам перемикатися на інші сорти, але результати, прямо скажемо, були нульові. Чи не народилася у нас вишня - і все тут. Лише Володимирська іноді балувала урожаєм і то дуже кволим.
Довелося повертатися до Мензелінскій. Тепер тримаю на ділянці одне деревце цього сорту. І без вишні ніколи не залишаюся. А як же, запитаєте, хвороби? Доводиться боротися. Спочатку проводив дворазове обприскування бордоською рідиною: 3% -ної - до розпускання бруньок (по зеленому конусу) і 1% -ної - після цвітіння, коли починають утворюватися плоди. Останні 3 роки обробляю толь­-ко один раз - після цвітіння. Результати мене цілком влаштовують.
Багато, помічаючи у мене на ділянці стиглу вишню, запитують:
- Що це за сорт такий особливий? Плодоносить, коли у інших нічого немає! Чи не можна запозичити кущик ?!
- Можна, можливо, - відповідаю, якщо від коккомікоза обробляти будете. А якщо посадити і забути - толку не буде. Тоді вишнею краще взагалі не займатися, а купувати її на базарі. На моє переконання, бордоською рідиною - досить надійний препарат проти цієї хвороби. Тут присутні мідь і нейтралізує кислоту вапно. Це перевірений часом препарат, їм користувалися ще наші діди і прадіди.
Другий недуга вишні - камедетечение. Чим тільки не боролися з цим злом! Все марно. Вишні засихали на очах. Агрохімічний аналіз показав - грунт слабокислая. Після вапнування все встало на свої місця. Ось уже понад 20 років як про камедетечение забув. Вапно вношу кожні 3-4 роки.
За таку турботу вишня відплачує сповна. У 2005 і 2006 роках через зимових холодів, весняних заморозків і похолодання вишні не було навіть в найкращих місцях її зростання, а Мензелінскій за рахунок високої зимостійкості і самоплодності дала хоч і невеликий урожай, але цілком достатній для нашої сім`ї. У 2007 році ми зібрали 18 кг вишні (дерево невисоке, всього 2,5 м), а в 2008 і 2009 роках - по 14 кг.
Незважаючи на це хотілося б мати і інші сорти, не менше зимостійкі і самоплодние, стійкі до коккомикозу, а найголовніше - дають урожай на рівнинних, а може і низинних ділянках. Але для цього селекціонерам потрібно спуститися зі схилів. А поки чекаємо!
В. мішаних, кандидат сільськогосподарських наук, м Казань
(Сад та город № 4, травень-червень 2010)