Женьшень, корінь життя, опис, фото, застосування

Відео: Женьшень

женьшень звичайний

Panax ginseng З. А. Mey

родове назву Panax - від грецьких слів "pan" - Усе, "ake" - ісцелять- "ginseng" -- китайська назва кореня, утворене від "en" - людина і "chen" - корінь.

По-китайськи женьшень - корінь життя, людина-корінь. Інші назви: божественна трава, дар безсмертя, сіль землі, чудо світу. "Цар звірів - тигр, цар рослин - жень­-шень", - говорить китайське прислів`я.

У народній медицині країн Східної Азії женьшень відомий протягом 4-5 тися­-челетий. Перша письмова згадка про нього датується 1 ст. до н. е. - часом появи найдавнішого китайського твори про лікарські засоби "Шень-нун-бен-Цао". У Х ст. Авіценна описав женьшень в книзі "Канон лікарської науки". Описуючи женьшень, Лінней дав йому назву "Panax" від грецьких слів "pan" - Усе, "ake" - зцілювати, т. е. засіб від усіх хвороб, панацея. До речі, Панацеєю звали одну з дочок давньогрецького бога - цілителя Асклепія (інакше Ескулапа).

У Китаї і Кореї він здавна вважався символом справедливості і добра, запорукою щасливого життя, ліками від усіх хвороб і недуг.

Женьшень належить до тих небагатьох реліктовим вимираючим рослинам, які виростали на Землі ще в третинний період. Живе женьшень до 300 років і більше. Великі коріння бувають товщиною в руку, довжина їх доходить до півметра. Знайти женьшень дуже важко. Зазвичай зустрічається корінь масою в 15-20 г, коріння масою 40-50 г вважаються великою рідкістю. В районі Примор`я в Сучанском районі було знайдено корінь масою 180 г. Однак коли знайшли до­-рень масою в 480 г, все забули про Сучанском корені. У Примор`ї незвичайно великий корінь відшукав мисливець абсолютно випадково. Корінь мав жовтувато-палевий колір, був завтовшки в руку, довжина його перевищувала 30 см. Він прожив понад 100 років. Такі тайгові велетні зустрічаються дуже рідко. Кожен великий корінь женьшеню має свою історію, подібно до того, як мають власну історію найбільші алмази, діаманти, рубіни. Знайти великий женьшень - це те саме, що знайти самородок золота.

Женьшень - багаторічна трав`яниста повільно розвивається рослина. Корінь нагорі переходить в кілька більш вузьке сильно-зморшкувате кореневище (часто зване шийкою), нерідко з додатковими коренями, у дорослої рослини потужний, довжиною до 30 см і 1-3 см в діаметрі, з декількома потовщеними бічними коренями, на кінці нерідко дво- , шестіраздельний- завдяки щорічного скорочення (головним чином базальної частини) по поздовжній осі, втягує в грунт підростаюче кореневище і з поверхні стає поперечно-кільцеподібно-зморшкуватим. Іноді корінь схожий на фігуру людини, у нього є "ноги", "руки", "живіт", "груди".

Стебло висотою 30-70 см, одиночний, прямий, тонкий, закінчується мутовкой длінночерешкових листя.

Листя зібрані по 2-5 в мутовке пальчасто-пятісложние, листочки на черешочках довжиною до 1 см, оберненояйцевидні, при підставі клино­-видні, на верхівці звужено-загострені, по краю мілкопильчасті, зверху з рідкісними волосками, два бокових нижніх листочка дрібніше верхніх, довжиною 2-3 см, шириною 1-1,5 см, інші 3 листочка довжиною 4-15 см, шириною 2,2-4 см, з них середній листочок найбільш довгий.

Квітконіс верхівковий, тонкий, довжиною близько 20 см, з одним кінцевим кулястим парасолькою або в нижній частині ще з 1-3 гілочками, що несуть дрібніші парасольки.

Квітки і тичинкові, непоказні, по 5-16 в парасольці, а у старих екземплярів - до 50 і більше в соцветіі- чашечки з 5 дуже дрібних широких тупих зубчиків довжиною близько 0,3 мм і шириною 0,5 мм-пелюсток 5, рожевих або рідше зеленувато-білих, довгастих і тупуватих або гоструваті, довжиною близько 1 мм, шириною 0,2-0,3 мм-тичинок 5, трохи коротше лепестков- стовпчиків 2, рідко 3, вільних, трохи коротше пелюсток і майже рівних тичинок .

Плід - кістянка розміром, як у черемхи, яскраво-червона, з тонким м`ясистим мезокарпія і хрящуватим ендокарпій, здебільшого двогніздна, з одним білим дисковидні сім`ям в кожному гнізді. Плоди отруйні. Цвіте в липні, плоди дозрівають в серпні - вересні.

У дикому вигляді росте на затінених ділянках в змішаних і кедрових лісах Уссурійської тайги - в Приморському і південній частині Хабаровського краю. Внесений до Червоної книги. Зустрічається дуже рідко. Внаслідок обмеженості природних запасів женьшень культивується на Далекому Сході. Коріння викопують восени на 5-му році життя. Зберігати можна до 5 років.

У лабораторіях і на спеціальних заводах на штучних середовищах можна вирощувати біомасу женьшеню методом культури клітин.

Женьшень в народній медицині

В якості лікарської сировини використовується корінь женьшеню. Основні діючі речовини - панаксозіди А, В, С, О, Е, Х. В іноземній літературі їх називають гінзенозідамі Rb, Rg, Rd, Rc та ін. Крім того, сировина містить ефірну олію, пектинові речовини, вітаміни B1, В2, жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева) - слизу, смоли. З мінеральних елементів - залізо, марганець, алюміній, фосфор, сірку, кремній. Женьшень використовують в свіжому, але частіше в сушеному вигляді після спеціальної обробки (найчастіше свіжий корінь варять у цукровому сиропі).

Женьшень широко застосовується в медицині східних країн - Кореї, Китаю, Японії та ін. Його не відносять до специфічних ліків, що діє при певних захворюваннях. Це потужне тонізуючий засіб. Його застосовують при виснаженні, розумової та фізичної втоми, зниженої працездатності, швидку стомлюваність, функціональних захворюваннях серцево-судинної системи, анемії, неврастенії, істерії, при розладі статевих функцій, при астенічних станах, обумовлених різними захворюваннями (діабет, туберкульоз, малярія і т. П. ). Його можна призначати при атеросклерозі, гіпотонії.

У східній медицині вважають, що женьшень підвищує імунологічні властивості організму, а систематичне застосування його сприяє подовженню життя.

У Китаї женьшень застосовують у вигляді порошків, таблеток, настоянок, відварів, екстрактів, мазей, а також у вигляді чаю, званого женьшень-ча, який заварюють і приймають по чайній ложці в день.

У Росії женьшень використовують у вигляді спиртових настоянок і екстрактів. Настоянку приймають по 20 крапель 3 рази на день за 30 хв до їди. Доза екстракту 5-15 крапель на прийом 2 рази на день за 30 хв до їди вранці і вдень.

Порошок приймають по 0,25 г 3 рази на день. Спочатку призначають малі дози, а потім поступово їх збільшують.

При тривалому прийомі женьшеню та передозуванні можуть виникнути побічні явища: безсоння, головний біль, біль в області серця, серцебиття, депресія. Женьшень, як правило, не потрібен молодим, сильним і здоровим людям. Він небезпечний при важких випадках гіпертонії з вираженими склеротичними змінами судин серця і голови, а також при гарячкових станах та кровотечах.

Північноамериканський вид Р. quinquefolium і японський вид Р. japonicum також використовуються в медицині.

(З книги: Цілющі лісові рослини. А. М. Носов. М. 2001)

Як живеш небесний вогонь?

У 30-х роках минулого століття японець Імамура Томое видав фундаментальну "історію женьшеню" в семи томах, в якій зібрав величезну кількість відомостей про цей унікальний рослині. За однією з легенд, він зародився від удару блискавки в прозорий гірський струмок. Вода вичерпалася, а в тому місці, куди потрапила блискавка, з`явилося рослина, що увібрало в себе силу "небесного вогню". Інша ж легенда оповідає про те, як давньокитайський мудрець Лао Цзи виявив цілющу силу женьшеню і повідомив людям його прикмети. Рятуючись від людей, женьшень біг на північ, але не зміг сховатися і там: інший учений - Лао Хань Ван знову відкрив його родовище. На цей раз женьшень змушений був тікати в глухі місця Уссурійського краю. Вже в XI столітті знаменитий Авіценна виразно описав женьшень в фундаментальній праці "Канон лікарської науки". У Росії ж про женьшені вперше дізналися з твору H. Г. Спафарія, який очолював посольство в Китаї з 1675 року. У праці про "Піднебесної імперії" він пише: "І той корінь варять і дають тим, які слабкі від довгої немочі і велику допомогу він подає". Спафарий не тільки описав женьшень і способи його изго­-лення в Китаї, але і привіз сам корінь в Росію. Женьшень виліковує багато хвороб: головні болі, брижі в очах, нудоту, блювоту, діарею, урологічні захворювання, пошкодження внутрішніх органів. Сучасні дослідження показують, що жень­-шень також допомагає боротися з раком, діабетом і іншими важкими недугами.

Найчастіше це цінне і рідкісна рослина з сімейства аралієвих зустрічається на висоті 800-1000 метрів над рівнем моря, на добре дренованих бурих гірничо-лісистих грунтах з товстим гумусовим шаром. Дикоростучий женьшень росте в Кореї і південній частині російського Далекого Сходу переважно в старих хвойно-широколистяних лісах. Чи не боїться навіть 40-градусні морози.

У Китаї женьшень завжди користувався величезним попитом. Але в дикій природі його завжди було мало. Тому приблизно п`ять століть тому в повіті Фусун навчилися штучного вирощування цієї культури.

Зараз в повіті багато різних його плантацій, і налічується понад 4 тисяч селянських сімей, які спеціалізуються на культивуванні найціннішого рослини.

Як вважають експерти, для штучного вирощування женьшеню необхідні особливі землі, і краще за все - цілинні, хоча можуть використовуватися і інші угіддя. На кожній дільниці можна збирати тільки один урожай, і то лише через 5­-6 років після посадки.

Застосовувана технологія у хитромудрих китайців називається "вирощування женьшеню під деревами". Воно відрізняється тим, що нині "корінь життя" садять на порожніх місцях в природних або штучно посаджених лісах. Такий метод дозволяє не тільки економити земельні площі і зберігати лісові ресурси. Завдяки тому, що женьшень росте на природних ґрунтах, поліпшуються і його цілющі властивості, стверджують китайські фахівці.

І все-таки штучно вирощену і зустрічається в дикій природі женьшень істотно відрізняються один від одного. По, лікувальними властивостями і ціною в тому числі. Рік тому, наприклад, унікальний корінь дикорослого женьшеню вагою 187,5 грама і довжиною 75 сантиметрів, якому близько 250 років, за словами експертів, коштував мільйон юанів (за тодішнім курсом близько 125 тисяч доларів). Зустрічалися коріння і тисячолітньої давності і трьохсотрічної, вагою 300 і 366 грамів. У Китаї женьшень варто в 5-10 разів дорожче, ніж в Росії.

Дикоростучий женьшень давно внесений до Червоної книги. Вихід вчені вбачають у тому, щоб, всіляко його зберігаючи, нарощувати виробництво на рукотворних плантаціях. Китай домігся в цій галузі великих успіхів і став найбільшим постачальником женьшеню (85 відсотків від світового обсягу).

А що ж Росія, яка має величезний досвід вирощування женьшеню і фактично єдина країна в світі, на території якої женьшень росте природно? За останні 20 років ми втратили багато і. виявилися практично "на задах" світового женьшеневого виробництва. Колишню славу вітчизняного женьшеню підмочила торгівля зіпсованим і погано обробленим коренем і поспішний його збут за викидними цінами: Підпільні ділянки китайських мігрантів і дачні грядки любителів поки не можуть наситити якісною продукцією навіть внутрішній ринок.

Втім, інтерес до "корені життя" в нашій країні поступово зростає. Впроваджується проект Сергія Петрова (Твер) вирощування женьшеню в промислових масштабах в умови «середньої смуги Росії. Зо два десятки років займається вирощуванням женьшеню підприємець Брянської області Іван Мєшков. Є й інші обнадійливі факти, але, на жаль, цього так мало.

Без повноцінної державної підтримки тут не обійтися.

В. Батуров

(Кузнецкая садиба, 20 серпня 2008)