Агрус - стародавня культура, і. Ісаєва

Агрус вирощували в садах за часів, коли, наприклад, про смородині навіть ще не згадували. Ось тільки називався він тоді інакше: "крижі", "крижі­-Берсенєв", "бepceнь", "агриз". найменуванню "крижі" відповідає частина німецького слова "krist", Яке походить від латинського "crux" - хрест. Як пам`ять про місця стародавнього розведення цієї культури можна зустріти назви Берсенёвка, Агриз, близьке до цього слова Агруст, а в Москві навіть Берсенёвскую набережну.

З кінця XVIII в. дуже успішно йшла селекція агрусу на збільшення розміру ягід. Особливо активно цю роботу вели в Англії, так як там за виведення сорту з великими ягодами щороку давали премію. В результаті до початку ХХ ст. розмір ягід у агрусу виріс в 10 разів, а число сортів досягло чотиризначного цифри. У виведених в XIX столітті в Англії сортів агрусу вага однієї ягоди перевищував 40 м І зараз в англійському місті Егтон-Брідж проходить конкурс на найбільшу ягоду крижовніка- останній рекорд становив 58 г (сорт Лондон). Це приблизно вага плода нашої яблуні Грушівка московська. Рекорд був досягнутий шляхом вирощування культури на добре унавоженной грунті, проріджування ягід і рясного поливу (ділянка розташована в заплаві річки).

Процвітати б цю культуру і далі, якби зовсім на іншому континенті, в Америці, не існував її підступний ворог - гриб під назвою сферотека, що заражає агрус борошнистою росою. І коли американський агрус, який якось уже пристосувався до цього грибу, завезли в Європу, разом з ним сюди потрапила і сферотека.

Як чума обрушився збудник хвороби на сади, заразивши все місцеві сорти і поставивши під загрозу повного знищення саму культуру агрусу. Промислові насадження агрусу були знищені, практично припинилося і його розмноження. Ще трохи - і бути б агрусу в Червону книгу. На щастя, цього не сталося: були знайдені заходи захисту від сферотеки, а головне, успішно розгорнулася робота по створенню стійких до грибу сортів. І зараз агрус, вже новими, сферотекоустойчівимі сортами, повернувся в наші сади.

Наші предки здавна вміло використовували ягоди агрусу: недостиглі - на "царський" варення, марінад- зрілі - на незрівнянні вина, ну і, звичайно, для споживання в свіжому вигляді. Але ось якихось особливо цілющих властивостей у цього ягідника помічено не було. Та й зараз його не віднесеш до лікарських рослин, хоча певне значення для профілактики і лікування він все-таки має.

Агрус цінний насамперед великим вмістом пектинів. Ці речовини утворюють з багатьма радіоактивними і важкими металами (стронцієм, свинцем, кобальтом) нерозчинні сполуки, які не перетравлюються в шлунку і виводяться з організму. Ось чому в екологічно неблагополучних районах, в отруєної атмосфері великих міст, а також людям, які працюють з металами, або, наприклад, водіям машин дуже корисно їсти якомога більше агрусу. Та й усім нам агрус допоможе очиститися від шлаків. До того ж, що міститься в ягодах агрусу пектин здатний виводити холестерин і таким чином попереджати розвиток атеросклерозу. Для звільнення від надлишкового холестерину спеціально навіть роблять настій з ягід агрусу: 2 ст. л. ягід заливають 1 склянкою окропу і ставлять на 2-3 години в тепле місце. Потім проціджують, додають трохи меду і п`ють маленькими дозами протягом дня.

А ще пектин володіє антибактеріальними властивостями, чому агрус допомагає і при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту. З цією метою особливо дієвий аґрусового відвар. Він посилює сечовиділення, стимулює утворення жовчі, заспокоює біль у кишечнику, сприяє його очищенню. Відвар роблять так: 1 ст. л. ягід заливають 1 склянкою гарячої води, кип`ятять на слабкому вогні 10 хв, охолоджують, проціджують, підсолоджують медом або цукром і п`ють по 1/4 склянки 4 рази на день.

Аґрус допомагає позбавитися від зайвої ваги. Для цього рекомендується їсти якомога більше його ягід, обмеживши себе при цьому в харчуванні. За аналогією в розвантажувальному харчуванні "яблучних днів" можна влаштовувати і "дні агрусу". У боротьбі з надмірною повнотою допомагає і сік з агрусу (його добре поєднувати з ягодами), який п`ють 3-4 тижні. Сік можна заготовити і про запас, використовуючи його в будь-який час, незалежно від періоду дозрівання ягід.

Сік з агрусу без м`якоті. Вимиті і перебрані ягоди просушити, пропустити через м`ясорубку з крупною решіткою або раз­-тиснути дерев`яним товкачем. Аґрус містить багато пектину, і для того, щоб сік краще відокремлювався і не був в`язким, перед віджиманням роздавлені ягоди необхідно прогріти - помістити в емальований посуд, додати трохи води (на 1 кг маси 1 стакан води), перемішати, нагріти до 60°С, витримати 30 хв, потім сік віджати під пресом або через мішечок. Вичавки залити теплою водою (на 1 кг вичавок 200 мл води), перемішати і віджати вдруге. Соки першого і другого віджиму можна змішати для зниження кислотності, а можна консервувати і окремо. Для спрощення роботи сік відокремлюють також в соковарці і соковижималці. Потім сік фільтрують через два шари марлі, додають цукор (на 900 мл соку до 80 г цукру), нагрівають при помішуванні до його повного розчинення і розфасовують гарячим (85 ... 90°С) в прогріті банки. Пастеризують: півлітрові банки 8 хв, літрові 10 хв і закочують. Для соку краще використовувати Темна, що володіють ароматом сорту.

агрус лікувальний

Агрус є нехай не кращим, але цілком ефективним джерелом вітаміну С (аскорбінова кислота), у всякому разі, він перевершує по накопиченню цього вітаміну малину, вишню, яблука. Для задоволення добової потреби у вітаміні С (50-100 мг) досить буде 200 або трохи більше (в залежності від сорту) грамів його ягід.

У коричнево-червоних ягодах агрусу накопичуються в значній кількості P-активні капілляроукрепляющім речовини, тому вони представляють інтерес для нормалізації кров`яного тиску. Для задоволення добової потреби в P-активних речовинах досить 100 г таких ягід. Але пам`ятайте, що в темний колір ягоди фарбуються антоцианом, який сприяє підвищенню згортання крові, а це означає, що людям похилого віку цими ягодами слід користуватися обережно, як то кажуть, "з оглядкою".

Напої з агрусу добре втамовують спрагу, знижують температуру тіла при грипоподібних захворюваннях. За смаком і дією на організм вони схожі з журавлинним морсом. Популярним напоєм, в тому числі і для цих цілей, у наших предків була Агрусная (а значить, листках) водичка. І робили її більш ніж просто: в кип`ячену охолоджену воду додавали до смаку сік агрусу і мед. Гарний у цих цілях і компот, який, до речі ска­-мовити, можна заготовити і на зиму. За рецептом знавця домашніх припасів С. В. Краснокутської (колись її розробки, записані від руки або на машинці, на кшталт «самвидаву» поширювалися по містах і селах нашої країни) для цієї заготовки використовують великі, з товстою шкіркою, злегка недостиглі ягоди ( перестиглі лопаються). Ягоди наколоти в декількох місцях загостреною сірником, щоб не лопалися, і укласти в емальований посуд. Залити сиропом (400 г цукру на 1 л води). Сироп попередньо закип`ятити і остудити. Ягоди в сиропі витримати в холодному місці 12 годин (краще поставити на ніч). Потім вибрати їх шумівкою і укласти в ошпарені банки. Що залишився сироп нагріти до 80 ... 90 °C і залити їм ягоди на 1,5-2 см нижче краю банки. Банки поставити на підставку в каструлю з гарячою водою і пастеризувати при температурі 85 °C: підлозі­-літрові банки - 15 хв, літрові - 20 хв, трилітрові - 30 хв. Пастеризацію можна замінити на стерилізацію відповідно 7, 10, 15 хв.

Відео: Одяг в сучасному світі. Анастасія Ісаєва

Відваром з агрусу в старовину лікували запалення шкіри - від бешихового до висипу, викликаної опіками отруйних рослин. Це лікування можна відтворити і зараз: 2­ - 3 ст. л. ягід заливають гарячою водою, кип`ятять на слабкому вогні 10 хв. Проціджують через кілька шарів марлі. Роблять примочки (можна втирати в шкіру) на уражене місце на 5-8 годин. Дають шкірі 1­-2 години відпочити і знову роблять примочку.

Ягоди агрусу володіють хорошим сечогінним дією, тому їх вживають при захворюваннях нирок і сечового міхура. Допоможуть вони і при хронічних запорах. При ангіні і запаленні горла безвідмовним лікарем в старовину вважався сік свіжого агрусу з невеликою кількістю меду: Стиглі ягоди містять 1,8-3,8% серотоніну, який надає протипухлинну дію. У них можна порівняти з добової лікувальної дозою міститься кровотворна фолієва кислота, що робить агрус особливо корисним для людей, які страждають на анемію.

В останні роки зріс інтерес до зеленоплодним сортам агрусу. У яскраво-зелений колір вони пофарбовані хлорофілом, а хлорофіллоноснимі тканини особливо багаті вітамінами E, К, B9. До того ж зелені плоди агрусу мають здатність підвищувати кров`яний тиск у гіпотоніків, а кислі - ще й знижувати вміст цукру в крові. Серед сортів із зеленими плодами Сніжана, Англійська жовтий, Зелений дощ, Балтійський, Гроссуляр, Донецький великоплідний, Медовий, Муромець, Пам`ять Комарова, Родник, Северянин, Уральський виноград, Челябінський зелений, Пустун, Леду­-нець, Пушкінський, Ніжний, Зелений пляшковий, Кий.

Заготовки з агрусу

І на закінчення незвичайні рецепти чудового варення з агрусу. Вип`єш з ним зимовим вечором чай, і згадається літо, улюблений сад, і на серці потеплішає, і душа зрадіє.

Варення з агрусу з вишневими листям. Очищений і вимитий агрус помістіть у велику варильну ємність (на 3-4 кг), кожен шар ягід перекладаючи товстим шаром вишневого листя. Закип`ятіть воду і залийте агрус повністю. Нехай вистоюється годин шість. Злийте воду, відкиньте листя. На цій же воді зробіть сироп (950 г цукру на 1 кг плодів). Залийте агрус гарячим сиропом, поставте на вогонь і кип`ятіть 8-10 хв на повільному вогні. Зачекайте 3-4 години. Знову прокип`ятіть, додайте 150 г цукру на 1 кг плодів. Третя варіння - 150 г цукру, четверта - 100 г з тієї ж витримкою між ними. зваріть - не пошкодуєте.

"Царське варення". Взяти зелений, незрілий, великий агрус, добре помити і очистити. Акуратно видалити нутрощі шпилькою (зубочисткою). Обшпарити окропом 2-3 очищених волоських горіха і дрібно нарізати. Подрібнити лимон разом з цедрою, змішати з горіхом, начинити ягоди і покласти їх на пласку тарілку, не перемішуючи, щоб не пом`ялися. У віддалену м`якоть всипати цукор (з розрахунку 2 склянки на 1 кг), довести до кипіння, протерти через сито, залити отриманою мас­-сой ягоди і дати постояти 3-4 години. Злити, залишивши дахах­-жовнік в мисці, рідина ще раз прокип`ятити і знову залити ягоди. Повторити так 5 разів. Викласти варення в чисті стерильні банки, додавши 2-3 вимитих листа вишні і 2 листи смородини. Колір варення повинен бути зеленувато-рожевим.

І. Ісаєва, доктор c./x. наук

аґрус

Кущі агрусу займають почесне місце у багатьох садах неспроста. Ця ягідна культура славиться відмінною врожайністю. У сприятливих умовах агрус плодоносить більше 20 років. А деякі екземпляри здатні побити навіть цей рекорд. Відомі випадки, коли сорокарічні кущі щорічно радували господарів пристойною порцією соковитих ягід. Звичайно, щоб домогтися таких результатів, необхідно приділяти плідним кущах чимало уваги.

Агрус: вибір місця і посадка

Агрус, як і багато ягідні культури, вимогливий до освітленості ділянки. На затінених територіях отримати хороший урожай не вийде, ягоди дрібнішають, а їх кількість знижується.

Надлишок вологи в грунті теж не сподобається агрусу. В таких умовах великий ризик гниття кореневої шийки куща і, як результат, загибелі рослини. Тому заболочені території і ділянки з високо розташованими грунтовими водами краще залишити для інших культур. З цієї ж причини варто відмовитися від вирощування агрусу на важких глинистих ґрунтах.

Кущі можна висаджувати на постійне місце і навесні, і восени. Але в першому випадку необхідно орієнтуватися на короткий період між оттаиванием грунту і набуханням нирок. Встигнути вчасно досить складно, а запізніла посадка негативно відбивається на рівні приживлюваності - тому досвідчені садівники віддають перевагу осені. В цьому випадку посадка проводиться за 4-6 тижнів до настання заморозків, тоді кущ агрусу встигає обзавестися молодими корінцями і прижитися на новому місці.

При посадці необхідно дотримуватись інтервалу між сусідніми кущами. Для компактних сортів вистачить відстані в метр, для габаритних - в два метри. Розмір посадкових ям залежить від габаритів рослини. Для однорічних або дворічних саджанців відмінно підійде траншея, діаметр і глибина якої півметра. Щоб забезпечити кущ поживними речовинами, в яму вносять добрива:

10 кг перепрілої органіки (гною, опалого листя, бур`янів без насіння) -

100 г деревної золи-

50 г подвійного суперфосфата-

Відео: Стародавні цивілізації Мезоамерики (розповідає історик Дмитро Бєляєв)

40 г сірчистого калію.

Перш ніж приступити до посадки агрусу, необхідно видалити всі засохлі коріння і обрізати верхівки гілок. На кожному пагоні слід залишити близько п`яти нирок. Розміщувати кущ в ямі рекомендується злегка під нахилом. Грунт, засипану в траншею, необхідно обов`язково ущільнювати. Це допоможе уникнути утворення пустот. завершальний етап - рясний полив.

Догляд за агрусом

Щоб кущ агрусу добре розвивався і стабільно плодоносив, необхідно регулярно проводити перекопування або розпушування грунту. Причому глибина і інтенсивність обробки безпосередньо залежать від структури грунту. На щільних грунтах практикують перекопування лопатою, на пухких - обмежуються легким «вспушіваніем» верхнього шару садовими вилами.

Коренева система куща розташовується дуже близько до поверхні землі. Тому на території, яка знаходиться в периметрі крони, обробка повинна бути дуже акуратним. При розпушуванні допускається торкатися лише верхній шар грунту - не глибше 7 см, зате поза периметром крони можна проводити більш кардинальну обробку.

Дуже важливо своєчасно видаляти бур`яни. Вони провокують підвищений рівень вологості в нижній частині куща. А це - ідеальне середовище для розвитку різних вірусних захворювань.

аґрус - це дуже плідний чагарник, - тому він потребує рясних щорічних підгодівлі. Стандартний комплекс підгодівлі для одного куща:

10 кг перепрілого гною або компосту (зеленої маси та опалого листя) -

80 г суперфосфата-

40 г селітри-

Відео: Сценічна мова: як навчитися говорити?

20 г хлористого калію.

Протягом року внесення добрив проводиться двічі: Першу підгодівлю рекомендується здійснити після цвітіння, це добре відіб`ється на розвитку пагонів і підвищить врожайність. Другу підгодівлю зазвичай проводять після збору ягід, її призначення - підготувати кущ до закладці квіткових бруньок наступного року.

обрізка агрусу

формування кущів - дуже важливий етап. Перші роки обрізка спрямована на створення основи куща: наполовину коротшають багаторічні (скелетні гілки) і видаляється більшість кореневої порослі.

Починаючи з четвертого року обрізка зводиться до ліквідації згущене. Повністю вирізаються слабкі, висохлі і «неправильно» зростаючі пагони. Основна частка врожаю утворюється на гілках, яким виповнилося від трьох до шести років. Тому більш старі пагони можна видаляти без жалю.

Формування куща проводять після опадання листя або до моменту розпускання бруньок, але деякі садівники не обмежуються тільки цим видом обрізки. Щоб підвищити врожайність агрусу, вони практикують літній укорочення зелених пагонів, і на кожній такій галузі залишають по п`ять-сім листів, а верхівку зрізають. Цей прийом дозволяє виростити максимально великі ягоди.

Агрус досить часто стає жертвою навали огнівок, попелиці і пильщика. Для захисту від них можна використовувати карбофос, біопрепарати і зольний настій (1 кг деревної золи на три літри води): Обробку слід проводити навесні. При необхідності обприскування повторюють після періоду цвітіння.

Ще один бич агрусу - борошниста роса, про яку сигналізують сірі плями на листі і пагонах. Ефективним засобом для ліквідації захворювання є розчини харчової соди (5 г на літр води) і залізного купоросу (3 м на літр води). Обробку слід проводити відразу після виявлення перших ознак нальоту.

Збір врожаю агрусу

аґрус - річна ягода. Залежно від сорту, період дозрівання варіюється в межах липня-серпня. Ягоди ростуть і розвиваються дружно, тому дозрівання зазвичай відбувається одночасно. Але, тим не менше, збирати урожай можна протягом цілого місяця. Ягоди агрусу не обсипаються навіть тоді, коли досягають біологічної зрілості.

Врожайність залежить від сорту і від умов, в яких рослина вирощувалося. В середньому з одного куща збирають близько 6-8 кг. Розмір ягід теж помітно відрізняється. Для дрібноплідних сортів нормальну вагу - 2 г, для великоплідних - 15 р

Яна Янавская

(Сади Сибіру № 14, серпень 2014 року)