Любка - фосфорний самоцвіт дитинства, ароматний квітка

Любка - фосфорний самоцвіт дитинства

«Н. (Володимирський письменник Сергій Нікітін) розповідав, що у них у Володимирі один хлопчик до того пристрастився до лісу, що зовсім здичавів, в родині тільки показується, зі школи його вигнали і загальне прізвисько у нього у Володимирі «Пришвін». Ось до чого дійшла моя слава! »

Михайло Пришвін, «Щоденники», 18 квітня 1952 року.

Якщо є в природі аромат більш приємний і тонкий, ніж у нічний фіалки, то скажіть який саме, я хочу знати. Особисто я таких не знаю. У самому народному імені цієї квітки - любка, чується народна любов - любка, люба, кохана, любко. У дитинстві, коли мій ніс був на порядок чувствительней, чудовий аромат квітки він міг вловити більш ніж за десяток метрів. Це зовсім не перебільшення, а скоріше применшення, притому, що квіточки у любки малі, а сама рослина висотою максимум в лікоть.




Момент тієї першої зустрічі з Любком, мені запам`ятався в деталях. Рік 1962 й. Я гостював у селі у дідуся, був теплий червневий вечір, і ми грали в улюблену гру дітей того часу - хованки. Я сховався в кущах на узліссі. Але чи то про мене забули, чи то гра через темряву перервалася, але сидіння моє затягнулося. І ось в момент самого напруженого очікування, мої ніздрі вловили надзвичайно приємний тонкий аромат, струмінь звідкись із глибини лісу. І я, як лягава на бекаса, пішов прямо по цій струмені в темряву. Там в повній самоті ріс незвичайної краси фарфоро-біла квітка, навколо якого, витягаючи довгі хоботки до квітки, вився рій нічних метеликів. Поблизу чарівний аромат квітки хвилювало ще сильніше, і я вже було зібрався його зірвати, коли почув голос діда: «Саша, додому!» У хвилинної боротьби мотивів, переміг дідусів голос. Але з тих пір в стійкою дитячої пам`яті так і відбилося це бачення: біла квітка в оточенні волохатих метеликів, схожих на тропічних колібрі.

Уже через десятки років, у віці під шістдесят, мені захотілося поєднувати то дитяче враження. І тоді я «проти ночі» відправився на велосипеді за кілька кілометрів, в знайомий лісовий распадок, де незадовго до цього запримітив групу квітучих любок. Зрозуміло, днем я понюхав квітку, - аромат був той самий, але дуже слабкий. Власне так воно і повинно було бути. Свій привабливий аромат любка приберігає для ночі, в сутінках і вночі аромат квітки посилюється багаторазово, недарма в народі зветься ще й нічною фіалкою.

Ось і знайома галявина. І ось він, нарешті, і самі квітки, чітко видні навіть в сутінках, на рівній вогкуватої болонню лісової галявини. Здалеку вони здалися нерухомими порцеляновими статуями. Вже на підході я став водити носом, принюхуватися, намагаючись зафіксувати той момент, коли нюх вперше вловить знайомий запах. Аромат любки мій пошарпаний часом ніс відчув приблизно в трьох метрах. Зате щодо його чарівного букета, ніяких змін, він був все таким же - хвилюючим, чудовим, прекрасним. Так минуло ще півгодини. Але де ж метелики, дивувався я.

Темінь все густішала. Пора було розлучатися, але магічне світіння і аромат квітки не відпускали. У боротьбі мотивів стало перемагати тяжіння палаючого вогнями на горизонті міста. Мені навіть здалося, що якийсь голос вимовив владним голосом наглядача:

- «Побачення закінчено!» Я відвернувся, зв`язок ослабла, і я побрів додому. Прощай любка, прощай фосфорний самоцвіт дитинства!

А. Смирнов

Пропонуються насіння та саджанці: 600028, м Володимир, 24-й проїзд, 12. Смирнов Олександр Дмитрович. Тел. 8 (909) 273-78-63. E-mail: vladgarden@narod.ru. Інтернет магазин на сайті: vladgarden.ru


Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » Любка - фосфорний самоцвіт дитинства, ароматний квітка