Абрикос: цілющі властивості







З абрикосом - в довгі роки

Як то кажуть, на смак, на смак товариш не всяк, все ж більшість людей одним з найбільш смачних плодів вважає абрикос. Абрикос - один зі старожилів російської землі, але родом він - житель півдня. Однак так уже влаштована людина - чого у нього немає, того більше хочеться. Тому покоління за поколінням садівників наполегливо прагне вирощувати екзотичні культури в невластивих для них місцях.
І ініціаторами такого "осеверенія" південців були російські царі Олексій Михайлович і його син Петро 1. Але уявіть собі, які труднощі з цією справою починалися ще задовго до вирощування рослини, ще на етапі його доставки. Так, 1654 р з Голландії через Архангельськ везли в Москву для саду Олексія Михайловича 19 дерев і серед них 2 дерева "абрикосових яблук" і 4 дерева "персикових злив". Через карантин з нагоди "морового пошесті" дороги в Москву виявилися закриті, і все це багатство, застрягши в Вологді, там, мабуть, і згинуло.
З другої половини XVIII ст. помітною прикметою міських будинків знаті і поміщицьких садиб стають оранжереї (вперше вони з`явилися в Петербурзі за Петра 1). У них серед інших рослин широко вирощувалися абрикоси, персики і навіть ананаси. Але оранжереї оранжереями, а площа їх обмежена, та й доступні вони далеко не всім, тому садівників ніколи не покидала мрія про вирощування південних культур просто в саду. І до яких тільки ухіщре­-вам не вдавалися, щоб захистити рослини від згубних морозів: і пригинали під сніг, і укутували на зиму соломою і рогожами, і містили в утеплених сараях з розбиратися по весні стінами з дерев`яних щитів
Зоряним часом для осеверенія абрикоса стали роботи І. В. Мічуріна. Він дав принципово новий напрямок в просуванні південних рослин (і в тому числі абрикоса) на Північ, вивів перші стійкі сорти, а це дало можливість його послідовникам створити сорти ще більш зимостійкі. Це і відомі серед садівників «мос­-ковские »абрикоси (отримані в головному ботанічному саду РАН), і особливі абрикоси для вирощування за Уралом, аж до Хабаровська. Але все-таки основні місця зростання абрикоса - там, де спекотне та сухе літо.

Відео: Вся правда про абрикоси: корисні властивості абрикос, курага

Абрикос цікавий перш за все високим накопиченням каротину (провітаміну А), за змістом якого його плоди не поступаються яєчного жовтка. Але це стосується сортів з яскраво-оранжевою м`якоттю, у яких каротину накопичується до 2,8-3,2 мг на 100 г плодів (при добовій потребі 5 мг). У сортів ж з блідо-рожевою м`якоттю його зміст невелика. І ще: в сушених плодах (куразі) каротину в три рази більше, ніж у свіжих.
Каротин підвищує імунітет, знижує ризик серцево-судинних захворювань, необхідний для нормального стану зору, підвищує потенцію і взагалі вважається важливою складовою в запобіганні старіння.
З каротину в організмі людини утворюється вітамін A, відомий як "вітамін зростання". Вважається, що 1 мг каротину відповідає 0,17 мг вітаміну А. Добова потреба в цьому вітаміні (в перерахунку на ретинол) для дорослої людини - 1 мг і дещо більше при діабеті, захворюваннях печінки, вагітності.
Саме каротин надає плодам помаранчевий колір рослини з такою забарвленням плодів, а значить, і підвищеним вмістом каротину, можна перерахувати по пальцях: обліпиха, шипшина, горобина, глід, та ще "фрукт" з грядки - морквина. Обмежене число культур каротіноносцев робить абрикос особливо цінним в системі нашого здоров`я.
У плодах абрикоса багато калію: в свіжих близько 300 мг на 100 г плодів, в сушених (курага, урюк) - в 5-6 разів більше. При цьому важливо, що калію в абрикосах незрівнянно більше, ніж натрію. Високий вміст калію і низький натрію сприятливо позначається на стані нормального тиску крові. Абрикосами в Індії навіть лікують гіпертонію, рецепт дуже простий - 8-20 плодів три рази в день. Абрикоси, і особливо сушені, як сечогінний засіб, вельми поліз­-ни та людям із захворюваннями нирок і серцево-судинної системи. Вони цілком замінюють препарат калію фармацевтичного виробництва, для чого рекомендується вживати в добу не менше одного стакана кураги. Така ж рекомендація дається лікарями при користуванні ртутними сечогінними препаратами, прийом яких повинен поєднувати­-ся з багатою калієм дієтою.
Для нормального вмісту в організмі калію абрикос корисний і здоровим людям (особливо під час нервово-емоційних і фізичних навантажень), норма - 100-150 г кураги в день.
Курага та урюк - концентрати легкоус­-вояемого заліза, чому навіть вважається, що 100 г сухих абрикосів надають на процес кровотворення таку ж дію, як і 250 г свіжої печінки. Ось чому абрикоси показані при анемії.
Абрикоси багаті фосфором і магнієм, які активізують роботу мозку, поліпшують пам`ять. Особливо багато цих мікроелементів в сушених плодах: магнію - до 105 мг на 100 г плодів, фосфору - до 146.
У м`якоті абрикоса багато вуглеводів: від 5 до 27%. У зрілих плодах переважає­-дає сахароза. У сушеному абрикосі (в кращих таджицьких сортах) міститься близько 85% цукру, а це значить, що таджицький абрикос - це майже чистий цукор.
Висока накопичення в плодах абрикоса найважливіших для нашої життєдіяльності речовин робить їх воістину мно­-гофункціональнимі природними лікарями.

Відео: Кісточка абрикоса Корисні властивості

Свіжі і сухі абрикоси показані при хронічному бронхіті, аритмії, проносі, ожирінні, а також при захворюваннях шкіри, слизової оболонки рота, трофічних виразках гомілки. Розмочені сухі плоди (100-150 г) використовуються як легкий послаблювальний засіб, компот зі свіжих і сухих плодів при старечих запорах. Курага як поживне, загальнозміцнюючий засіб по 100-150 г на добу рекомендується видужує після хвороби, а також ослабленим і страждають хронічними захворюваннями (наприклад, туберкульоз) людям. Незамінні вони і в дієтотерапії, наприклад, рекомендується один раз в тиждень влаштовувати "абрикосовий" розвантажувальний день, з`їдаючи в чотири прийоми 300 г подрібненої кураги і споживати 0,5 л абрикосового соку, краще з м`якоттю. До речі, абрикосовий сік має бактерицидну і антигнильним активністю і тому корисний при гнильних процесах в кишечнику, також показаний при нульовій і зниженій кислотності. Японські вчені вважають, що помаранчевий сік абрикоса підвищує життєвий тонус, допомагає заспокоювати нерви, знімає біль і судоми в м`язах.
Ще з давніх-давен люди знали, що плоди абрикоса підсилюють потенцію. Ними в якості любовного зілля користувалися при дворі Генріха III. У п`єсі Вільяма Шекспіра королева Титания, бажаючи спокусити свого коханого, серед необхідних їй для цього продуктів називає і абрикоси.
Абрикоси, як життєстверджуючі плоди, рекомендуються всім людям, і особливо сушені в зимово-весняний період. Вони входили в раціони російських космонавтів і американських астронавтів, що побували на Місяці.
Якщо у вас незрозуміла слабкість, поганий настрій, туга, допоможіть собі концентратом біологічно активних речовин з абрикоса, волоського горіха, винограду і меду. Візьміть в рівних кількостях курагу, ядра горіхів, кишмишу (краще темного) і пропустіть через м`ясорубку. Для скріплення маси і кращої її збереження додайте мед. Отриману масу зберігайте в холодиль­-ніку і їжте по 1-2 ст. л. в день.
Унікальний біохімічний склад абрикоса і його дію на стан нашого організму з усією очевидністю свідчать і про позитивний вплив його плодів на попередження старіння. Така слава за абрикосом закріпилася з незапам`ятних часів. А зараз її підтримують і в наукових колах. Наприклад, пакистанські вчені вважають: головним чинником довголіття може стати регулярний прийом плодів абрикоса.
Ось такий він, страж нашого здоров`я, сонячний абрикос. І не треба готувати якісь спеціальні мікстури - залийте курагу окропом, потримайте під кришкою, і еліксир здоров`я готовий. Їжте і свіжі абрикоси, пийте сік з них, не забувайте і про компоти.
Проте, в споживанні абрикосів є і певні обмеження. свіжі абрикоси "з оглядкою" слід вживати натщесерце і після прийому трудноперевариваемой їжі. вони про­-тівопоказани хворим на цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і гострим гастритом. Абрикоси не слід вживати і людям, схильним до утворення кальцієво-оксалатних каменів.
Для лікувальних (та й інших!) Цілей дуже цінні і насіння (кісточки) абри­-коса. Абрикоси мають як гіркі, так і солодке насіння. Солодкі вживаються в їжу в свіжому і сушеному вигляді, а також для виділення з них харчового масла, гіркі - для отримання абрикосового масла і в лікувальних цілях.
Особливість насіння абрикоса (так само, як і інших кісточкових культур) - вміст в них гіркого амигдалина і ферменту емульсин. Амігдалин - життєво небезпечних речовина, тому що під дією ферменту емульсин утворює смертельну для організму синильну кислоту. Це відбувається при пережовуванні ядерець насіння, коли містяться в них до цього окремо амигдалин і емульсин приходять в зіткнення. Тому насіння абрикоса можна вважати потенційно отруйними - і особливо у сортів з гіркими кісточками. Однак при вживанні насіння в невеликій кількості амигдалин в організмі розпадається поступово, а синильної кислоти утворюється небагато, і отруєння не настає. Глюкозідамігдалін в невеликих кількостях не отрута, а лікар. Наприклад, він заспокійливо діє на дихальний центр. Звідси стають зрозумілими рекомендації китайських лікарів приймати 6-12 насіння абрикоса на добу як відхаркувальний засіб при гострому бронхіті, застуді і бронхіальній астмі. Показані вони і як легке проносне при запорах.
У китайській народній медицині готують емульсію з насіння (точніше - ядерець) і рекомендують її як заспокійливий засіб при кашлі, гикавці, а в поєднанні з іншими лікарськими засобами - при бронхіті, трахеїті, ларингіті, кашлюку і навіть нефриті.
Емульсію з насіння можна приготувати так: 20 г насіння залити 200 мл киплять­-ка, настояти в термосі 3-4 год, профільтрувати, приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день. Кісточки абрикоса наполягають і на спирту, виходить цілюща настоянка, яку приймаю теж по краплях.
Ядерця з медом або лимоном приймають для зміцнення серцево-судинної системи: 0,5 кг лимона натерти на тертці, змішати з 0,5 кг меду і 20 потовчений ядерця. Приймати вранці і ввечері по 1 ст. л.
А ще ядерця абрикоса подрібнюють, змішують з очищеною олією до кремоподібного стану, і отриманої кашкою змазують запалені ділянки при геморої і запаленні анального отвору.
Кісточки абрикоса допомагають позбутися і від пітливості ніг. Подрібніть їх в кавомолці, розведіть водою, щоб вийшла кашка, накладіть у вигляді маски на підошви на 15-20 хв. Після цього промийте ноги прохолодною водою. Кілька процедур - і ноги пе­-рестанут потіти.
Завдяки вмісту в насінні абрикоса амигдалина вони використовуються замість насіння гіркого мигдалю для приготування гіркої мигдалевої води. Широко вони використовуються і для отримання цілющого абрикосового масла (Oleum persicorum) і абрикоси­-вої води (Aqua armeniaceae).
Але все-таки користуйтеся кісточками абрикоса «з оглядкою». Вважається, що на прийом їх повинно бути не більше 20 м А ось кісточки з компотів не небезпечні - при нагріванні амигдалин в них руйнується. Безпечні і кісточки з абрикоса, висушеного при температурі 80 ° C - в таких умовах амигдалин теж розпадається.
У лікувальних цілях використовуються також квіти, листя і кора абрикосів. Що з`являється в тріщинах стовбурів камедь, подрібнену в порошок і розчинену у воді, лікарі призначають всередину при гастритах, виразковій хворобі шлунка, зовнішньо - для лікування ран, тріщин шкірних покривів, опіків.
Абрикос широко використовується і в косметиці для приготування найрізноманітніших кремів, лосьйонів, масок.
Ось такий він, джерело нашого здоров`я і довголіття, життєстверджуючий, сонячний абрикос.
(Садовод, № 12, 2 квітня 2009)

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » Абрикос: цілющі властивості