Пепіно, або динна груша, опис, фото, особливості культури, догляд за пепіно

У цієї культури все незвично: листя - як у перцю, сила росту надземної частини і коренів - як у баклажана, квітки схожі на картопляні, а насіння - такі ж, як у баклажана і фізалісу. А назва? Сама назва чого варта: динна груша або татове (Pepino). Плоди ж Пепина - це взагалі щось важко описаної. Можна з повним правом сказати, що вони екзотичні - все в них надзвичайно і привабливо: і форма, і забарвлення, і будова, і аромат, і смак.

За зовнішнім виглядом великі плоди пепіно вагою від 70 до 750 г нагадують перець і баклажан, але форма може бути від витягнутої до злегка сплюсненої. Забарвлення плодів спочатку зелена, в біологічній стиглості плоди стають оранжево-жовтими з бузковими поздовжніми смугами, які є одним з ознак їх дозрівання.

За внутрішньою будовою плоди пепіно нагадують диню - щільна шкірка, товста м`якоть і невелика насіннєва камера. Щільна шкірка дозволяє плодам, зібраним трохи недозрілими, довго зберігатися в холодильнику, де вони дозарюють близько півтора місяців. Таким чином, лежкість пепіно вище, ніж у перцю або баклажана.

М`якоть дуже соковита, солодка і нагадує мускусну диню, а по консистенції - кращі сорти груші. У біологічній стиглості м`якоть дуже ніжна і за рахунок цього плоди погано транспортабельні. Удар або навіть невеликий натиск викликають появу плям, тому стиглі плоди збирають надзвичайно обережно і для транспортування упаковують в м`яку папір або стружку.

Насіння в насіннєвий камері дуже мало або немає взагалі, а саме вміст насіння камери їстівне. Плоди відрізняються динно-суничним ароматом, багаті цукрами і вітаміном C, а по вмісту пектинових речовин пепіно перевершує фізаліс суничний. Як і з суничного фізалісу, з пепіно варять запашне варення з додаванням лимонного соку.

Агротехніка пепіно ще не зовсім детально вивчена і, як і сама рослина, не зовсім звичайна. Насіння проростає дуже погано, тому зберегти рослину можливо тільки вегетативним розмноженням - при підтримуванні оптимальної вологості торфо-піщаного субстрату за допомогою укриття плівкою пасинки добре вкорінюються. Великі роботи по вивченню культури пепіно проводяться в Єгипті та Ізраїлі, але їх результати поки ще недоступні широкому колу городників.

З вітчизняних сортів пепіно в даний час відомі два - Рамзес і Консуело.

Сорт Рамзес характеризується порівняно високою посухостійкістю, добре розмножується вегетативно (пасинками). Це пізньостиглий сорт. Плоди його мають яйцеподібну форму і масу від 250 до 750 г, смакові якості їх середні і хороші. При дозріванні у плодів з`являється аромат, вони набувають жовто-оранжеве забарвлення і слабкі бузкові смужки. М`якоть у зрілих плодів - помаранчева. У великих плодах є насіння - від 15-20 до 90-100 штук. Однак в плодах іноді спостерігається слабкий перцевий смак.

Головна перевага сорту Консуело перед сортом Рамзес - це відмінні смакові якості. Задовго до дозрівання на плодах з`являються бузкові смужки, а при дозріванні плоди стають жовтими.

Якщо плоди перестигають, то вони розм`якшуються настільки, що їх можна пити, як солодкий коктейль через соломинку. Плоди Консуело дрібніше плодів сорту Рамзес - їх маса коливається від 70-100 до 650 м

С. Авдєєв, садівник-любитель

(З газети «Садовод»)

джерело: https://gazetasadovod.ru